САМОТНІСТЬ
Самотність- страшніша за заметіль зими
за проливний дощ грозу вітровійну бурю
живцем закопає в темну могилу із туги
із мільйон думок розстріляє встромляє кулю.
Давить, гложе, як мозоль ятриться рана горбата,
всихають твої мізки і тіло... кровоточить серце-
на плечах, несеш каміння... тяжкість кострубату,
розпалений вогонь, не погасить водиця із озерця.
Дика журба - повзучою змією загніздилась у судомі,
старість -не радість, ковток- із присмаком кислуватим,
прикра недоля зупиняє час, сьогодення- паралізує у комі...
і від суєти, життя... мокнеш від сліз птахом крилатим.
Розверне ,на триста шістдесять градусів тебе...
посолить рани і відповіді незнайдеш у мудреця,
до глибокого дна вичерпає енергію у тумани веде...
і шукаєш вихід- із тунелю, Бога- єдину надію життя.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Ваша правда, багато людей негативно ставляться до своєї самотності, на жаль..., філософи рекомендують самотність використати для роздумів про вічне і таке інше, звичайно, що давати поради - просто!
Що таке впасти у відчаї - знаю!
Знаю як серце судомить від горя,
Та як душа у самотність пірнає,
То порятунку ні в чому немає
І не зазнати чорнішого горя!
Що таке старість - живу зараз з нею.
Плаче душа, бо ж вона не старіє.
Тільки лиш спогади днів березневих
Деколи гріють...
З вірою в Бога рятунку шукаємо
Та не завжди відчуваємо втіху...
Так будні дні та свята зустрічаємо
В серці без сміху!
Розумію Вас! І серцем - з Вами!
І ВАС ІЗ ЙОРДАНОМ!!!
