На лінії подиху - відстань між нами,
Хоч насправді, вже ближче до космосу.
Глянь! Яка прірва під ногами,
Між нами кілометри попелу.
Між нами забагато іронії,
Ще більше сарказму й сатири.
Я ж просила півонії...
А не ділити біль на чотири.
Я ж просила ті бісові квіти,
Щоб покрити всі свої рани.
То ж якого біса, чорта, диявола ти !
Замість півоній приносив тюльпани?
Приходи, принось фарбу,
Будем малювати троянди в червоний.
В мене ж до тебе найвищого гарту...
Шоколад медовий і чай солоний.
