Мені б лиш очі незабуть твої ніколи
Бо бачити неможу їх завжди
Вини тут нашої нема у тому
Що пізно так зустрілись ми
Стежини долі в нас у різні йдуть боки
Дано лиш раз , у полі чистім їм зустрітись
Щоб, піснею далекою пролитись
І розійтись і танути в віки
В очах твоїх купалась і тонула
В них стільки доброти, любові і тепла
Та пісня швидко ластівкою промайнула
І недістати вже її крила.
Та поки пісня у душі живе - не буду
У Бога легшої просити долі
Одне просити буду я завжди
Щоб очі незабуть твої ніколи
