Я в Замку Кафки, на самому дні...
О Боже,- як знайомі лабіринти!
Тут навіть стіни болісно-сумні,
заховано в шухляди пам"ять-скрипти...
Тунель під землю. Вихід?... Є! Дивись...
О Франце, не ховай душі в шухляду!
Звідтіль, де ти,- почуй, прийди, озвись...
Тут світло є! Відсунь із серця ляду...
Мовчав-кричав... Топив в чорнилі жаль.
Чому ховав? ЙОМУ віддати треба!
Пробач своїх, жорстоких та не злих...
А біль топи ... не в серці, а крайнеба!
О Франце! Тут ... дозволь зростити сад.
Хай Замок твій наповнять аромати...
Не закривай на ключ одну з шухляд!
Читайте всі! Вам Франц хотів сказати...
7.12.2017р.
Франц Кафка (1883-1924) - австрійський письменник, один з "батьків" модернізму. Його творчість - не шлях до слави чи матеріальних винагород. Це спосіб подолати внутрішні комплекси, відчуття приреченості і відчуженості (особливо у власній сім"ї!) Більша частина творів письменника, у тому числі незавершені романи "Процес", "Замок", видані після його смерті (Кафка заповідав найближчому другові, літератеру Максу Броду, спалити їх, та він, прочитавши,- опублікував).
Твори Кафки не слід вважати пасивним відображенням відчуття безвиході, болю та приреченості людини. Навпаки! У сюрреалістичній та експресіоністичній манері перебільшення та поєднання реальності зі сном (людина перетворюється на таргана, новела "Перевтілення"), Кафка змушує задуматись над причинами, які лежать в основі людського відчуження. Вони очевидні: над питаннями "Що мені робити?" та "Навіщо мені це робити?" ніхто не задумується.
Ці погляди чітко простежуються в коротенькому оповіданні "Залізничні пасажири".
Залізничні пасажири
Якщо глянути на нас очима простого смертного, то ми перебуваємо в становищі залізничних пасажирів, що зазнали аварії в довгому тунелі, а саме в тому місці, де вже не видно світла початку, а світло кінця ледь мріє, тому погляд весь час шукає його і весь час губить, та й чи існують початок і кінець, немає певності. А навколо себе чи з розгубленості, чи з підвищеної чутливості ми бачимо самі страховиська та, залежно від настрою і поранення кожного, звабливу або стомливу калейдоскопічну гру.
«Що мені робити?» чи «Нащо мені це робити?» — не питають у цих краях.
