Кросворди вулиць виткані руками
І тротуари в листі золотім,
Болото місимо ногами
І ще сильніше грузнем в нім
Усі біжать примарними стежками,
Проходить марафон життя,
І марнославство править нами,
А справжні цінності - сміття
Сміттям обклеєні стовпи,
А королі у золоті не бачать,
Як пухнуть з голоду раби,
Для них раби нічо не значать...
Ростуть палаци як бур'ян
На кинутім колгоспнім полі,
Заради ситості дворян,
Пани готові нищить долі
Та прийде час, настане день,
Заб'є набат, озвуться дзвони,
Заграє кров таких пісень,
Що зірве греблі й перепони....
