Холодні очі, знічена душа...
О! краще б ми не бачились з тобою!..
Зробилось враз не варте і гроша,
Моє життя отруєне любов"ю...
Шкода... Вірші, присвячені тобі
Спалю дотла і попелом розвію.
Хай серце заспокоїться в журбі,
Бо дуже швидко рвати я не вмію.
Мені так жаль змарновані роки,
Що довелося в самоті прожити...
Прозріння час і пізній, і гіркий,
Але він врешті мусить наступити!
О! краще б я не бачила тебе!..
Щоб пам"ять зберегла щасливі миті.
Та... сяє сонце! небо голубе,
А я уже без тебе йду по світі!