Люди бувають дикі,
Є люди малі, а є і великі,
Можуть бути прості,
А можуть бути дволикі.
Є котрі спати не хочуть ночами,
Та ті, котрі працюють цілими днями,
Або хто голову забиває злими думками,
Чи її набиває віршами.
Є люди - свої,
Та ті, котрі тільки мої.
Ті що твої - належать тобі.
Є ті, котрі щиро всміхаються,
Привітно вітаються,
Та з жалем прощаються.
Та ті що назад обертаються,
Підозріло до всіх приглядаються.
Деякі старанно навчаються,
Хтось вже чимось займається,
Котрийсь з них голосно лається,
А інший з кожним ладнається.
Є ті, котрі смакують життям,
А також ті, хто втомились буттям.
Хтось з них не ховає душі,
А інший подібний миші
Собі шукає тиші.
