Кудись поділись березень і травень,
Майнуло літо гусячим ключем,
І листопад, холодний, неласкавий
Вже виростає за моїм плечем.
Та особлива є у нім принада,
І особливий колір пізніх барв,
Бо пізня осінь, хоч і не ласкава,
Ще пам’ятає блиск нічних заграв.
Бо в ній іще така сокрита ніжність
До пізніх квітів – дивних хризантем,
Що з’єднують сердець і рук розбіжність
І навівають безліч різних тем.
Бо де-не-де іще багровим листом
Привіти шле нам сонце золоте
І у очах не смуток – погляд чистий,
І тихий спокій у душі росте.
Та сумно все ж, що березень і травень
Так швидко линуть, так летять, летять,
А промені тепла, такі ласкаві,
Лише багряним листом мерехтять
