|
Уночі, коли стемніє,
Небо сповнене зірок,
Тисячі, мільйони різних,
І для кожного своя.
Там ось зірка засвітилась,
Зачалось нове життя,
Там упала й покотилась,
І людини вже нема.
Кожна зірка особлива,
Більш такої вже нема.
Вона так само, як людина,
Тільки світить іздаля.
Люди дивляться на зорі,
Кожен дума щось своє,
А мені б лиш полетіти,
У безмежні небеса.
В небесах знайду я спокій,
Там лиш вічність і любов,
Там знайду я того Бога,
Що шукаю знов і знов.
Де ти, зірко, озовися,
Я благаю не мовчи,
Забери мене з собою,
До Ісуса приведи.
Ти, Ісусе, серце моє,
Хочу чути голос твій,
Бачити крізь твої очі,
Цей безмежно гарний світ.
Хочу жити із тобою в серці
Кожен день свого життя,
Не блукати там, де темно,
Бо тебе там не бува.
Хочу бачити лиш світло,
Хочу лиш його нести,
Чути тільки сміх і радість,
А без Бога нікуди.
Хай безмежність нас огорне,
Лиш у ній знайдем життя,
Й уночі, коли всі сонні,
Полетимо у небеса.
Будемо між зір летіти,
Станемо одною з них,
Серед космосу безодні,
Знайдем вічність хоч на мить.
Хай та мить триває вічно,
Хай ніколи не згаса
Той вогонь у душі нашій,
Хай радіють небеса.
ID:
731570
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.05.2017 16:25:10
© дата внесення змiн: 23.07.2019 01:46:04
автор: Marianna Rainbow
Вкажіть причину вашої скарги
|
