Ізнов не пишуться вірші…
гріхи...
не зачіпають душу…
в сухім вині
сліди журби…
реалу суть
цигарка душить…
у примітиві словоблуду…
кручених рим...
банальних фраз…
шукаю і шукати буду
щоб описати образ ваш:
- зіниці згаслі, наче в ямі…
- а мозок — рай для тарганів:
- фантазії, романи, драми
ковтають сни і сни за снами...
порожні мрії…
плач ночами...
- ізнов не вистачає слів...
- про очі: світяться лукавством…
я йду до них...
вони в мені…
відкину забобони всі... зажди…
щоб вже ніколи не сказала - ні...
обоє небагато ми хотіли:
– душі — спочинок,
радість - тілу...
і щоб не чубились вони...
від хвиль фантазій до вини...
***************************
Я з'їв десяток паспортів…
Своє минуле викинув назавжди
Щоб дарувать тобі хоч пару слів
і ці слова були б казково справжні:
ТИ МІЙ НАЙКРАЩИЙ, ДИВНИЙ СОН
душі моєї ти лікуєш рани…
з тобою я піду за Рубікон!
і не зупинить най страшніший …
ранок…
Упав на землю тополиний пух…
Він нагадав мені...
про зиму і застуду...
В ту темну ніч…
вогонь не вщух…
- там ти і я…
- там я і ти…
ПОВСЮДИ!
