Запрігся в осінь вітер буйногривий:
Несе, танцює, крутить, обрива.
Це не весни романтик пустотливий-
Одвід різкий, розмова ділова
Покинь мене посеред танцю, вітре,
Їй -бо, я не ображуся за це...
Ще літо бабине бринить тендітне,
Вгамуй порив свій тепленьким слівцем
Незібрані гриби чекають в лісі
На кошик свій , щоб скочити у суп.
Ще мружаться горіхи на горісі,
Ховаючись у крони пишний чуб.
Не рви, мій друже, золото безкрайнє,
Жбурляючи мені його до ніг,
Багать красу зіп"єш усю останню,
Коли з північних вернешся доріг
ДЯКУЮ, ЛАНОЧКО, ПРИЄМНО, ЩО ПРИПАЛО ДО ДУШІ 
дякую за теплі слова
