Гроза у місті.
Дощ стіною.
Дощ...
Кипить стіна від хмари до асфальту.
В розколах грому суголосся площ,
І світ відлитий з димчастої смальти.
Гроза у місті.
Сердиться Перун,
І коні хмар переступають важко...
Сягає гнів його зелених врун
Принишклих парків в м’яті й у ромашках.
Спустіло місто.
Сповнилось дощем...
Птахи і люди — всі по теплих гніздах.
Відкривши небо скрипковим ключем,
Гроза заграла — впевнено і грізно.
Гроза у місті.
Напуває світ...
Асфальт не п’є. Він мертвий.
Це — навіки.
Та, крапель уриваючи політ,
Течуть по ньому буйнопінні ріки.
Гроза у місті!
Будемо живі!
Веселка буде! Сонце прийде чисте!
І гляне в небо,
у росі й траві
Освячене грозою, світле місто.
Додаю Ваш твір собі в "Обране" - є такий розділ поезій, що особливо сподобалися, їх читачі додають на свою сторінку. Перечитайте ваш авторський файл - знайдете там слово Обране. Під кожною поезією є слова: Додати в Обране. Якщо сподобався вірш - тисніть туди.
дуже сподобалося 
Перечитала Ваші поезії - сподобалися.Обираю 
