Герць лицарів шалений – коней танець скажений –
волю захистити та зберегти чесне праведне ім’я –
мотив вічного бою, що ніяким судом не є осуждений,
адже поки є правда і воля вікова не плаче матінка-Земля!
Лицарю, ти шолома одягни та вірному другу на вухо шепни:
«Коню мій рідний, друже дорогий, бій стати може останнім,
в мене є діти і в тебе лоша, але ти вірно до перемоги неси,
щоб не дати їм провести життя у полоні вогненнім...»
Вже і коні лягли, але лицарі душу вогню не віддали –
де не витримає метал – не скориться справжня вільна душа,
дух правди із колін швидко підніма і нечутно страшної рани –
адже без боротьби спокій, але щастя солодкого нема!
Лицарю, міцніше стисни ти свого меча – то є правда твоя;
обличчя ти до неба підніми і промиє очі крапля дощова!
Подивись навколо і згадай хто завжди чекає свого героя –
зміцніє рука і заспіває душа, адже не може мовчати вона.
Пил влігся і залишилась лиш постать одна – чорна і страшна,
але лицар то білий і вірний слуга правди і безмежного добра –
склалось так, що біле всяк пил радо товстим слоєм покрива,
але залишитись білим то і є всього життя битва головна!...
