Я завжди для тебе відкритий,
Немов твоя улюблена книга.
Давно не був тобою зігрітий,
Не заковуй же мене у кригу.
Не клади ж мене на полицю,
Я прошу - біля себе носи!
Я не хочу вертати в гробницю,
Де замовкнуть сторінок голоси.
Ти знаєш, що я не останній
Та байдуже до решти жбурляєш.
А я, як і решта, помру у чеканні,
Допоки нових ти читаєш...
Сторінки поховали, я посипаний пилом
Кілька літ я лежу в забутті
Та вважаю божественним дивом,
Ще хоч раз прочитатись в житті...
