У світі не було чеснішої, ніж Україна,
Та вслухайтесь, я кажу, не було!
Навіщо ж кинули тебе так на коліна,
Паплюжать рідну мову і знищили село.
Навіщо ж наш народ так без вини страждає,
Навіщо прогинається за копійки?
І ми не бачимо у беззаконня краю.
Ми, мов раби, в лещатах владної руки.
Та ми пішли, піднялися, змогли сказати,
Що ми є нероздільні, що ми один народ.
Ще є сміливий той, що не боїться ката,
Щоб в цій сумній історії змінити епізод.
Вставай, мій рідний, знедолений народе
Вставай і викинь з голови сміття,
Як на весні в Дніпрі бурхливо рвуться води,
Вставай і рвися ти до кращого життя.