Чорні хмари над селом,
Потоки каламутної води.
На серці камінь, бурелом
І передчуття Великої біди.
Вже третій рік іде війна,
Яка не оголошена війною,
Та тільки ,хто там побував
Вимірює її жахливою ціною.
Ціна її, то Матері сльоза,
І Батьків біль у серці, сивина на скроні,
За сином туга, воїном Ато,
Що вбитий, (як надія, перебува в полоні).
Під Іловайськом це було,
У Щасті, Маріуполі чи в Аеропорті,
Скрізь, де "русский мир "і"русская весна"
Відточували пазури і "кохти".
Щоб рвати Україну на шматки
І напиватись Її крові,
Пішла світ за очі Вона
Від "братика", що скаженіє в нелюбові.
А скаженіє на весь Світ,
Кусає Грузію, Абхазію і Україну,
Брехнею поливаючи Європу
Торує шлях до Власного загину.
Договори такому ні почому,
Бо совісті нама і честі,
На православному Хресті,
Христа розп'яв Він знову.
Не чути й голосу Кирила,
Чекав якого православний Світ,
Та замість твердого"уймитесь",
Ми чуєм "жалкое молитесь".
А ще не не бачу єдності між нами,
В незлагоді чорніють душі,
Згадайте про дітей, що буде з Ними?
Як ворог стане на морі і на суші.
Немає в Україні "междуусобной брани",
Коррупція, зневіра?! Так, вона лютує!
Та Дух козацький із глибини віків,
Все переможе! Все поребудує!
м.Кременчук ,травень 2017 рік.
6Дякую Тобі , Братику! Це найбільша нагорода не мені, а воїнам-побратимам, які своїм подвигом пропуджують в наших серцях такі високі почуття...Адресую цю пісню воїнам, батькам і матерям України!
Дякую Тобі друже! Знову хвилювався і поспішав...І взагалі,коли вже почав "писати" то треба повернутись до рідної мови і правопису....
БІЛЬ І РОЗПАЧ
