Ти мовчиш, та серце б'ється (пам'яті Джонатана Гілберта)
Я сьогодні сховаю багато всього:
Старі фото, що бачити сил вже немає,
Біль пульсуючу, Душу свою,
Світлу пам’ять , що крилами в небо злітає.
Зустрічалися різні світанки мені:
Сніжно-білі, похмурі без тебе, без Тебе.
Знов до мене прийшов уві сні,
Очі в очі - так хочу, так треба!
Ти в мені назавжди, я тобою хворію
Проростаєш під шкіру, у венах течеш.
Твої руки холодні Я серцем зігрію,
Бідне б’ється, хоч Ти вже мовчиш.
Як багато вартує помилка в житті,
Каяття виїдає пустоти на серці.
Я пригадую все що сказала тоді,
Бачить Бог як жалкую, коханий, не сердься!
Знов і знов Я відмотую плівку назад,
Все шукаю причини, деталі, сліди…
Бо не знаю, що сталось з Тобою насправді,
Як накликав на себе страшної біди?!
Час повільно повзе, пам’ять зовсім завмерла,
Звичка дуже хоче дзвонити Тобі.
Є частина в Мені, що з Тобою померла…
Є ще й інша, маленька, що поряд живе.