Зашкарублі думки? Відмираючий мозок?
Напишу «…я люблю…» на сльозливому склі.
Ще моїх босих ніг дочекаються роси…
Порахую зірки на Молочного тлі…
Шлях пройшов?.. Все було – і падіння і злети.
Все було на віку – і грішив як усі.
Мав планиду таку!.. А вона як тенета... –
Суперечу рокам у старечій красі…
Поживу!.. Не віджив! Ще на світі не лишній…
Про «похід на землі» звіт нащадкам складу.
Я для них?.. Так, я звідти – колишній.
Про минуле повім: «В нім було до ладу!»
Плин думок – всі – стерня відболілих, колючих.
Обернулось не так… Вибачаюсь! Все – так!..
Дочекаюсь. Онук ще прихід свій озвучить…
Знати б, скільки мені ще блукати літах.
