десь, хто зна де – у царстві абсолюту –
була бучна тривога кілька днів,
коли я відбував свою покуту
й не пив, не матюкався, й не палив.
а що робив? валявся, мов колода;
та врешті надійшов якийсь пророк,
та й каже: "ти! вгамуй своїх думок,
бо нам від них – порок і насолода.
твій жаль – сумний: читали твою казку.
там дід охрім любив якусь параску,
подарував їй синього вола;
ще й сірого – та як воно буває?
більш не даруй, чого не вимагає.
втекла, та ще й чортів йому дала.
продай чортів, зведись на рівні ноги,
біжи, винюхуй знову, де є гріх:
ще будуть битви, й славні перемоги,
ще, може, буде й радости від них"
