Я змалку пам'ятаю: в хаті
Висів над припічком плакат,
Німецький танк на тім плакаті,
А проти нього наш солдат,
З гранатою, розправив плечі:
"Вперед! За Сталіна!" - на танк.
Та батько розповів малечі,
Що на війні було не так.
Він був на фронті, в самім пеклі,
Вернувсь живий - нога спасла,
Бо залишилась на тій греблі,
Що замінована була...
Вій бачив, як бійці вмирали,
І на устах у них було
Не ім'я Сталіна, а "Мамо,
Візьміть хоч мертвого в село,
У рідну хату, де стежина
Ще споришем не заросла,
І та криниця... Й та калина,
Що в нас під вікнами цвіла!.."
Село... Стежина і калина,
Кохана, мати, рідний край...
Вперед, солдат, за Батьківщину!
Впади, вмирай, і знов вставай!
