"Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх..."
Якби-то зараз так покласти,
То чи розбуркала б живих"
Хто винен? І кого питати?
З плавів пливе завіса диму,
Літає попіл угорі,
І ціла хмара комарів...
Оце твої плоди, Людино -
Болото! Луг би не горів,
Із річки не втелка б рибина.
"Нащо вам луг? Тут буде ГЕС!"
Якби згори не мудрували
Та звідси нас не виселяли -
І Берег, і Поділ увесь,
То ми б і досі пильнували
Той луг... Так вирішили ж десь,
А ми й послухали - отара...
Вожак у прірву - всі за ним.
Чи ми жили умом своїм?
Немов від серця віддирали
Свою садибу, рідний дім...
Оце нам, люди, Божа кара!
Болото палим, дим ковтаєм,
Розводим в нетрях комарів,
А скоро й розведем чортів
У тім болоті, бо немає
Вже й риби у Сулі... Згорів
Отой Едем, що звався раєм.
... Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Та не заснула коло їх,
А стала думати-гадати:
Щоб виростить міцними їх -
Довкілля треба рятувати!
