Моє життя ще Книга розкрита,
вписую сторінки кваплячись,
не забуваючись, але вже озираючись.
Як пописаний лист доля моя,
як відгомін минулого дня.
Слова - акварелі, сяють,
як вічно-зелені ялини.
Мені від себе не втекти,
треба існування земне виправдати.
Кроків скільки було стоптано
дзвенять в душі луною покинутою.
Пишу вірші різні -
веселі і дозвільні,
сумні, сердечні,
з вірою і болем нескінченним.
Вони, як бутони квітів,
як мелодійний церковний дзвін.
Вони, як шелест крони дерев,
шепочуть про радість вічну.
Я думками молюся,
а душею борюся.
Душа моя ніжна і тривожна,
затамувала подих
насторожено.
