Alexander Motyl: Balabanis Tailor
Імена на табличках -
бронзових, рельєфних і блискучих,
розміщенних на видноті зліва
і справа від входу
гордо декларують світові чи,
в крайньому разі, тим,
для кого ціни Готелю Челсі є по кишені,
що вони були літературними персонами,
поважними людьми літер,
що викроювали тексти
і припасовували прозу
і поезію
і пісні
і тому заслуговують на нашу хвалу
і невмируще захоплення -
бліднуть у порівнянні
з великою червоною вивіскою з білими літерами,
розміщеною на видному місці якраз справа,
ніби аж з викликом до цього кубла
і його знаменитих мешканців
і в'язнів,
яка проголошувала з не меншою гордістю,
що КРАВЕЦЬ БАЛАБАНІС
кроїв тут убрання
і міряв довжину,
накульгуючи на криву ногу
і розмовляючи ламаною англійською
і бурмочучи по-грецьки до своєї жінки з поріділим волоссям,
щоби зняла піджака з вішалки,
і роблячи світ значно безпечнішим
для запасних шин, поганих поз
і сміху до сліз поза словами.
The names on the plaques -
embossed, in bronze, and glossy,
and placed prominently to the left
and to the right of the entrance,
and declaring proudly to the world or,
in any case, to anyone who can
afford Hotel Chelsea room rates,
that they were literary personae,
important men of letters,
who cut texts
and tailored prose
and poetry
and songs
and therefore deserves our accolades
and undying admiration -
pale in comparison to the
large red sigh with white letters,
placed prominently just to the right,
positioned almost as a challenge to this dump
and its famous denizens
and inmates
and declaring no less proudly that
BALABANIS TAILOR used to be here,
cutting cloth
and measuring the lengths,
while limping on a gimpy leg
and speaking broken English
and telling his thin-haired wife in mumbled Greek
to get the jacket from the rack
and making the world a much safer place
for spare tires, bad postures,
and the belly laughs behind words.
Переклав Анатолій Чернат
