На узліссі край села –
в’ється стрічкою Сула.
Сонях обіперсь на тин,
мружиться на монастир.
Проти сонечка пала
золото на куполах.
Тут лелеки клекотять,
низько, повагом летять.
Поруч гребля і ставок,
й білі лебеді удвох.
Третій – сам, немов монах –
одинокий чорний птах.
Є ченці і справжні тут.
Ось послушники ідуть:
пізнають небесну суть.
Також череду пасуть.
Літо в квітах, у траві…
А куди це кличе дзвін?
Приїздять сюди туристи,
кобзарі і бандуристи,
українці з-за кордону –
із-за Сени, Тиси й Дону,
із Австралії, Канади…
Бо вони землі цій раді.
Рідним словом володіють.
Діточок навчити вміють
і молитві благовісній,
і народній щирій пісні.
І дорослі, і малі
люблять бути у Мгарі,
щоб красоти помічати
та минувшину вивчати.
Коли добре потрудитись,
то не гріх повеселитись.
На узліссі край села,
там, де стрічкою Сула…
"БАРВОГРАЙ" -
оповідки й жартоласунки
малюкам і малокласникам
ЛУБНИ-2016