Зберемо народ у єдину родину,
Родина прославить свою Україну,
Червона калина, красуні дівчати,
Родині тут жити, для нею тут свято.
Лани із житами і ріки, як криця,
Нехай України імення святиться.
Душа щоб козацька завжди була вольна,
А щира родина в віках хлібосольна…
Не маємо права ми землю лишати,
Бо може прийдеться іще воювати.
Нам гетьмана треба з козацького роду,
Не варто нам брати чужого заброду.
Постійно в родині всього вистачало,
Наркотиком нашим завжди було сало.
Старенька бабуся до днів була сита,
А всю оковиту робили із жита.
Нехай із Росії, Європи, Канади,
Вкраїнське коріння запалить лампади.
Візьміться за руки брати українці,
Щоб слава родинна лилась через вінця.
Ми маємо чим пригостити Європу,
Щоб заздрили нашому диво хіп-хопу.
Щоб мова родина лунала в Парижі,
Щоб болю не чули ніколи у крижах.
Сади яблуневі дурманили цвітом,
Щоб в гості в родину тягнуло магнітом.
Щоб пиво пилося «сімнадцять - п’ятнадцять»,
Щоб хліба на гривню було булок двадцять.
Піддубний родився, Клички і Борзови,
Щоб хлопці могли розгинати підкови.
Тендітні дівча були всі красуні,
Статечні дружини, прекрасні бабуні.
Щоб тільки у фільмах прийшлось воювати,
Для нас Україна була наче мати.
Щоб «гради» замовкли, спинилась розправа,
Слава Україні! Героям слава!
Вдягнімо сорочку, коня осідлаймо,
Якщо є кохана – шануймо й кохаймо.
Тримаймося роду, а не поодинці…
Пишаймось і знаймо, що ми українці!