Я не політик... може, й не поет...
Встромивши вилку в оселедець,-
міркувала...
А Україна моя рідна навпростець
В Європу... у надіях простувала...
Нащо туди ? Там тхне і там сморІд,
Який на дух не зносить Україна,-
Всіма зусиллями Європа ріже путь...
Та не за нами потуги ,-
За ними плаче нищівна руїна,
Бо попри всі NOU HAU передові,
гниє Старенька,бо керує Білий -
Насіння д"явольське,що трон собі кує...
Такий собі Рокфеллер престарілий...
Гнила єси, Європо,хоч в подолі
Несе тебе,вагітну, Білий Дім...
І ти розродишся... не в світа на престолі,
А наш тризуб-таки зорітиме по тім...
Здалеку бачиться ,що вільготно живучи,
Вони сховали вже давно себе в святім...
Дволико зло своє планетою снуючи,
До досконалості ... в мільярді золотім !
Не вийде ! І дарма, що Білий,-
Твій чорний замисел розгаданий давно,-
Та Україна - не хробак безтілий,
Тобі цього від Бога не дано !
А ми підчистим, те , що вже загнило,-
Бо риба, правда, з голови гниє.
І загорнить Архангела горнило,
Тисячоліттям зло Господь скує !
Болюча та тема, Надіє... Хто б туди ліз, якби не отой північний безмізковий монстр! 
