Проминають літа у стремлінні, жаданнях і веснах,
Мегаполіси, дні, розставання, залізні мости.
Не втонувши в брехні обирали несміливе, чесне
І байдак хутко зладивши прагнули далі пливти.
Чи боліли тривоги, що звили кубельце в кубельце,
Там, на денці душі, де затишку ні крихти нема?…
Поміж ангельських дів одкровенно-сумне інтермеццо
На півталих снігах награвала прощально зима.
Хтось лишився чекати, мабуть, побоявся дороги,
Інший пнувся до сонця долаючи триби, путі.
На застиглих верхах, де молитва найближче до Бога,
Серед ґречних і грішних блукали самотні святі.
Чи пробудяться дзвони, щоб гідно весну охрестити,
Аби нехристом їй не ввійти у байдужі світи?...
На межі холоднечі – намолена, тепла обитель,
Тихо прагнуть до неї мандрівці-прочани дійти.
І торкнеться перо журавлине яси золотої,
Все, що є і що буде, як зірка – погасне, мине.
Я прощаю вас, люди, за вас помолюсь нині, вої,
Якщо днесь прогрішила невільно - простіть і мене.
"долаючи триби, путі" – непорозуміле; про воїв згадано не до речі побіжно; "простіть і мене" – неточність, певне. в згоді з контекстом мало бути "простіть і ви мене"
......спробую пояснити(спростувати) Ваші "нерозуміння": "долаючи триби, путі"- триби чол., заст. Хід, порядок. // Спосіб життя, путі, думаю, зрозуміле...отож життя проходить...ми йдем, долаємо крок за кроком усі його реалії...на рахунок воїв...їх нині гріх згадувати недоречно(принаймні я так думаю...)"простіть і мене" - в згоді і з контекстом і з думкою автора (чи ЛГ)....отож, вдячна, шановний Числовський, за Ваш відгук...хоча не погоджуюся з Вашими заувагами...
вдячна, шановний Числовський, за Ваш відгук...хоча не погоджуюся з Вашими заувагами...
