Хочу нині, в думках, помовчати,
Помолитись за них... за усіх,
Та не можу...буду кричати:
"Будь ти проклятий, скажений світ."
Буду вити, як виє вовчиця-
Знай, гріха вже в мені нема.
Закарбовані смертю обличчя,
Замурована смертю стіна.
Божеволіє розум... розпука,
Що за гріх, що за світ- все дарма?
Чорна птаха- народжена мука,
Було світло життя...та нема.
Проміниться стежина їм в небо,
Догоріла життєва свіча:
Світе скАжений, що тобі треба?
Ти- кровава рука палача.
Хочу нині, в думках, помовчати,
Помолитись за них... за усіх,
Та не можу...буду кричати:
"Будь ти проклятий, скажений світ."
