Випалюєш сонцем нові горизонти старого,
Просмалюєш тим вогнем зони для мертвих людей.
Всі втечі ворожі, всі зібрані там перемоги -
Ти цього не здибеш в майбутньому, це геть не те.
Попереду тільки величніше буде для тебе,
А твій народ стане великим - героєм будеш.
Ти станеш іконою, матимеш кращі потреби,
І житимеш в кращих умовах.
***
Але це все треш.
Всі фенікси гинуть - їх з'їв другорядний Сусанін,
Якому лиш варто отримати свій гонорар.
Агенти спецслужби захоплюють найкращі сани,
Щоб всіх запевняти, що ми повернемось назад,
Що там ми б'ємося за правду і віру народу.
Та все ж десь існують відлюдники світу цього.
А в нас досі сонце, приходь на вечірку й мороки
Не буде ніякої.
(Це лиш міраж, це лиш сон...)
Носій тої влади - народ. Лиш в уяві - різниця.
То вони нас несуть, то вони на нас сіли й повзуть.
Звідси й різні костюми, професії, хобі та лиця.
(Ну і де ви, панове? Ми прагнемо довести суть!
Адже ми не фашисти!)
Такі паралельні підлоги -
Де грунти, а де небо. Мінялись в століттях роки.
А на війни не ходять поважні для всіх президенти,
На них ходять мудріші й добріші для всіх бідняки.
XVII.I.MMXVII
