Мене називають органістом. Втім, до органу я в житті не доторкався, ба, навіть слуху музичного у мене немає, а злісна вчителька музики сказала ще в дитинстві, що мені ведмідь на вухо наступив. З тих пір я навіть не намагався грати чи співати, а музика стала моєю великою платонічною любов'ю. Я насолоджувався нею наче фетишист, не сміючи проникати у потаємні глибини і вносити свої корективи. Музика завжди супроводжує мене у моїх справах. Які ж то справи? Все банально, я - маніяк. Канібал. Втім, психіатр сказав, що я сексуальний. Щоправда, я не зрозумів, чи то був діагноз, чи просто комплімент до моєї зовнішності.
Отак я мимоволі доторкнувся теми сексу. А що ж таке секс? Нині у нашому розперезаному суспільстві саме це визначення більше асоціюється із дешевою силіконовою порнозіркою, аніж із чимось інтимним, священним і прекрасним. Слово секс ніяк не сплітається із найвищим людським почуттям - любов'ю. Ну, у мене принаймні. Для мене воно звучить дешево і вульгарно. А от любов - це святе. Знаєте, я дуже легко закохуюся. Це моя слабкість. А ще я люблю життя. У повному його вимірі. Люди звикли насолоджуватися гарною оболонкою зовнішності, хтось віддає перевагу душі, а от я люблю людей вцілому. Повністю. Ви колись задумувалися над тим, який прекрасний, який надзвичайний наш організм зсередини? Ні? Дарма. Інколи мені здається, що нас створив загадковий алхімік-годинникар, адже наш організм працює так же злагоджено із купою дрібних деталей, як старовинний механічний годинник, та нас, на жаль, не так легко реставрувати. Але в тому, мабуть, і полягає уся цінність життя. Щось я відступив від теми.
Вона була першою, золотоволосою красунею із полохливими синіми очима і ніжним голоском. Я не мав належного досвіду, тож все пройшло не так безболісно і гладко, як мені того хотілося. Ну, ви знаєте, як воно буває вперше. Шорстка цеглина вельми негарно розтрощила її черепа, а кров залила густі хвилі прекрасного золотого волосся. Ніж був тупим, а її шкіра виявилася цупкою мов у старої свині. Втім, органи у неї були розкішні. Такої смакоти вам не подадуть у жодному ресторані, я запевняю вас.
Наступною була білявка. Ніжна, мов метелик, струнка і тендітна. Паскудити таку красу цеглиною я не хотів, тож із того моменту моїм кращим приятелем став Хлороформ. Вона безтямно упала в мої гарячі обійми, але завершувати нашу любов у такому стані я не хотів. Я прагнув дивитися у її очі, чути її голос, говорити до неї. Але я не хотів робити їй боляче. Та й для чого ж ці звірства, коли нині існує купа відмінних знеболюючих?
Вона лежала заквітчана і ніжна, а мій гострий скальпель м'яко входив у гарячу глиб її плоті. Її кров пульсувала тонкими струмочками і приємно змащувала мої руки. Білявка слабко благала мене припинити, змилуватися, але я не міг. Я ж любив її! Мої руки лагідно торкалися її оголеного єства. Ладний побитися об заклад, жодний чоловік до мене не був у ній НАСТІЛЬКИ глибоко. Її маленьке, мов кулачок серце злякано тріпотіло під моїми пальцями. Один порух, один ривок - і все! Її сполохані зіниці повільно розширилися, а повіки стулилися. Вона була смачною. Її соковиті нутрощі танули у роті, а смажена кров відмінно смакувала із цибулею та шматочками подрібненого сала.
Наступного разу я закохався у вчительку. Що то була за жінка! Вона вибила мені два зуба і добряче поштрикала здоровенним циркулем, але у підсумку моя любов усе ж перемогла!
На смак вона була цупкою і сухою, а легені прогіркли від тютюнового диму. Її циркуль і підручник з геометрії до сих пір зберігаються на моєму горищі, як солодкий спогад про ту пристрасну ніч.
Далі була молоденька рокерша і літня бібліотекарка. Суцільне блаженство! А міліція шукала злочинця, який викрадав органи для трансплантації. От за це мене, власне, і прозвали органістом. Тю, дурниці! Навіть із такої дрібниці роздувають голівудський блокбастер. Я дивився новини і відверто реготав. Моя слава навіть принесла мені прибуток. Газета, у якій я працював, декілька разів присвячувала цілу колонку славнозвісному органістові. Одна стаття навіть мені належала.
А потім я знову закохався. Вона була студенткою, зухвалою, воєвничою красунею із вогнено-рудим волоссям і зеленими очима. Вона була справжньою! Втім, тієї ночі я не зміг їй зізнатися у любові. Вона відлупила мене кочергою, зламала мені три ребра, а потім викликала міліцію. З того моменту я став піддослідним психіатрів і головним героєм кримінальних новин. Але ж що у тому ненормального і кримінального?! Я ж просто любив...
У суді вона розповідає, як я намагався на неї напасти, мимоволі відвертаючи від мене погляд. Дарма. Я б дивився у це зелене болото вічно. Її невеликі груди нервово здіймаються, ховаючи під теплою плоттю полохливе чуттєве сердечко.
Мене засуджують на довічне ув'язнення, але ми обоє знаємо, що нам ще доведеться зустрітися.
- Бережи себе, пташечко,- шепочу я їй, коли мене грубо проштовхує вперед конвой.
Так... Бережи. Для мене. Адже моє кохання не зупинять ці жалюгідні ґрати. Мене не зупинить ніщо. Адже я люблю. І я ще покажу тобі всю силу своєї любові.
справді. так. коли йдеться про музичний інструмент, родовий відмінок буде "органа"; "вглиб" там в одному місці у вас розірвано, а пишеться ж разом!; а "в цілому" – окремо; оповідання гарне
То тільки назва така, там нічого жахливого немає, я страшного писати не вмію)) 
