(Починалось як перегук вірша Л.Матузок «Зима –
по матері рідня». 08.12.16. Клуб поезії. Та за словами
поетеси – це окремий сюжет)
По матінці рідня – зима.
І душу холод – обійма.
6-літ як матінки – нема,
але щороку є зима.
Поля в снігу біліють,
мо` урожаєм зарясніють.
Чи сніговик – то чоловік,
а чи сусіда – льодяник?
Сніжинки як зими перлинки,
а, може, то її – дитинки.
Чи вистачить сніжинок снігу
із ранку-то – і до обіду.
Бо уночі є морозіння,
а вдень приходить потепління.
Чи зможе равлик їх піймати
і кожну з них обцілувати.
Повіримо у ці сніжинки –
зимові гарнії родзинки.
Стане нам в душі – тепліше,
Звісно, і серцю все – миліше!
Яка у нас зима – красива!
Природа знову творить дива:
на вікнах – взори-візерунки,
як новорічні подарунки ...
09 грудня; 28 грудня 2016 року. Троєщина