Мій творче, не губись у сутінків провалах,
Натхнення наше сходить до вершин,
Зимова ніч - дзеркальний зал Версалю,
Я танцюватиму, а ти пиши, пиши!
Слова-сніжинки не марнуй, підхоплюй,
Легкими рухами споруджуй сни-міста,
Куди не глянь: біліючі полотна,
А, отже, світ потребує Митця.
Потребує Тебе, фантазії твоєї,
Того, чого раніше не було,
Комусь потрібно вірити у фейрі,
Комусь Країну магії в собі таїть дано.
Мій творче, ми з тобою споконвічні,
У змінах декорацій і музичних тем,
Обняла небокрай дорога наша сніжна,
Ще не одні світи з тобою перейдем.
Але й в цьому краси ще так багато,
Якщо йому у Серце зазирнуть,
Довірсь мені, я можу показати
Те, що не пройде через браму вуст.
І аплодують нам вогні високі й гілля,
За хмарним віялом ховає усміх ніч,
І навіть кілька кришталевих лілій
Мороз, розчулившись, над снігом нам підніс.
