Mychajlo Tkatsch
Maritschka
Es schlingt wie 'ne Schlange, ein Flussstrom sehr rieselnd,
schmiegt sich eng am Fusse des Berges je an.
Auf andrem Ufer lebt, allein, Maritschka,
in 'nem Haus; das steht in dem gruenen Wald.
Wenn sie 's Haus verlasse, auf der Schwelle stehe, -
so glaenzt mit der Schoenheit die Flussbreite weit.
Wenn sie laechelt oder momentan ansehe:
"Spring ins Wasser" - sagen Burschen ohne Streit.
Fragen, Burschen, mich nicht, warum ich allein bin,
und am Ufer entlang schweigsam je spazier.
Auf andrem Ufer lebt mein schoenes Leiden,
weil ich dort die Seele ewiglich verlier.
Es lach ruheloser Flussstrom wie ein Flitscherl;
den Weg zu der Liebe find ich einerlei:
"Hoerst du, oder hoerst nicht, Zauberin-Maritschka",
schlag 'ch zu deinem Herzen eine Bruecke ein.
Ab 31. Oktober 2016
(Die Uebersetzung und Nachdichtung aus dem Ukrainischen ins Deutsche
vom K. f. Philologie, Dozenten des Lehrstuhls fuer Fremdsprachen
Oleg Dakalenko)
Михайло Ткач
Марічка
В'ється, наче змійка, неспокійна річка,
тулиться близенько до підніжжя гір.
А на тому боці, там живе Марічка,
в хаті, що сховалась у зелений бір.
Як із хати вийде, на порозі стане -
аж блищить красою широчінь ріки.
А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне:
"Хоч скачи у воду" - кажуть парубки.
Не питайте, хлопці, чом я одинокий
берегом так пізно мовчазний ходжу.
Там на тому боці загубив я спокій
і туди дороги я не знаходжу.
Та нехай сміється неспокійна річка,
все одно на той бік я путі знайду.
"Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко,
я до твого серця кладку прокладу."
