Привид ночі бумерангом увірвався в мої сни,
Спогади, як кіноплівку, прокрутив у голові.
Ми з тобою, зовсім юні, в буйнім розквіті весни,
вітром в полі заблукали, день над нами голубів...
Сонця промені ласкаво зігрівали нас обох,
Цвіркуни в траві сюрчали, жайвір в небі голосив.
Про кохання через пісню сповістив нас Бог,
Ніжним дотиком десниці почуття благословив…
В радості з тих пір купалась, тішилась, немов дитя,
В небі пташкою літала, танцювала на землі,
Доки ти не попрощався, розпочав нове життя -
Наші почуття загасли, зникло світло уві млі…
Вкрилися роки журбою, я ж забути не змогла,
Як кохались ми з тобою в пишних травах край села…
Не буду оригінальна, але скажу, що такого сильного почуття більше в житті не мала, і таке трапляється не тільки зі мною, ще й досі сумую за тією весною...
