битись в останніх конвульсіях осені,
слухати шепіт її прощальних вітрів,
ми не дійдемо до правди босими
і ти грудень теж, хоч як би й хотів.
бачити білим усе звикаючи,
ми не візьмемось за руки знов,
ми не діждемось свободи гукаючи,
саджаючи квіти пустих розмов.
скоро впаде перший сніг і напевно відразу розтає.
дивися на нього уважно, кого він тобі нагадає?
швидко випаде перший сніг, він на землю від неба тікає,
йому холодно там,
він просто летів і не знав,
що його тут чекає.
танцюй зі мною під останні ритми,
які відчуєш тільки восени
не пройде й року, ти скажеш -
ось вони, ось вони...
бийся в останніх конвульсіях осені.
вір, що смерть її не відбере.
давай повернемось бодай незапрошені:
будувати нове, пам'ятати старе.
скоро впаде перший сніг і напевно відразу розтає.
дивися на нього уважно, кого він тобі нагадає?
швидко випаде перший сніг, він на землю від неба тікає,
йому холодно там,
він просто летів і не знав,
що його тут чекає.
листопад 2011
