Дзюрчання джерела
І соловейка спів,
У серце западають
Знову й знову.
Все рідне це мені,
Основа із основ,
Чому ж тоді народ
В нас забуває мову?
Наш прапор об’єднав
Поля і небеса.
А герб держави
Освятивсь, як воля.
На землю подивись,
Яка кругом краса.
А мові ми своїй,
Яку створили долю?
У мові матюки
І так по всій землі,
Не наші, в нас нема –
Це нашого сусіда.
Для чого вони нам -
Онукам і синам?
Хіба колись народ
Без мата не обідав?
То ж бережіть своє,
Що об’єднає нас,
Пишаймося, що є
В нас мова калинова.
Бо мова – це життя,
Бо мова – це святе.
Бо мова – це завжди
Життя основа!
Солідарна з Вами, підписуюсь під кожним словом. А матерщина вся від східного сусіда. Взагалі, все гірше в нашій культурі від них. Але ми УКРАЇНЦІ і потребуємо побільше таких віршів та нагадувань , бо дехто забуває Подяка Вам і повага. Пишіть.
Подяка Вам і повага. Пишіть. 
