P.S: навіяно однойменною збіркою Жадана ....
Твій шлях, Маріє, вимощений не з бруківки!
Його стежки устелені палким камінням
та омиті сльозами ранкових дощів
Кожного разу, як ти прокидаєшся і виглядаєш в віконце
Просторами вулиць лунає дзвінко пташиний спів
Що бачиш ти в загадковому віддзеркаленні,
споглядаючи через фіранку урбаністичні ландшафти будівель?
Багато людей відчувають себе зачарованими,
Коли спіткаючись об твою красу пізнають особистісний вимір
Багато слідів залишається від шрамів,
Завданих багатьом від жаги здобуття гармонії та насолоди
Переповнені рухом бульвари вбирають в себе
п'янкий аромат холодної свободи
Наповнена зала акторів,
Життєвих знавців та музичних артистів
Мабуть, в кожному з цих перехожих
Можливо було б побачити авантюристів
Те, що варте бодай-якої уваги залишається поза кадром,
Бо все, що велике – по своїй суті таїнство
З цією думкою по-житті, крокуючи йду на прогулянку
Стривай-но…. Ще всього декілька незакінчених подихів
Плеяда незавершених думок,
три сотні невідомих прискіпливих поглядів
Десять ще не виправлених мною помилок
Та ось, нарешті - Спокій
Це саме те, чого тобі так задовго бракувало….
27.11.15
4:40
