А колись ти подивишся у нові очі,
І забудеш як ті, попередні, цвіли.
І проводити будеш яскравії ночі,
І побачиш як квіти в саду поросли.
Колись раптом, пізніше захопишся морем,
Будеш дихати сіллю і слухати jazz.
І сміятись будеш над сьогоднішнім горем,
І, мабуть, шкодуватимеш згаяний час.
Ти сидітимеш в кріслі і питимеш каву,
Розгорнеш невеличкий Кінга роман,
А також полетиш у далеку Оттаву,
Зачерпнеш у долоні свої океан.
Ну а поки, потрібно лише почекати.
І наповниться іменем новим життя,
Про старе ти не зможеш навіть згадати,
І частішим ставатиме серцебиття.