Не давала мені ти надії
На взаємне між нами кохання.
Будував я з тобою лиш мрії
Із темнішої ночі й до рання.
Я збирався з думками до купи,
Мав бажання з тобою я бути.
Ти давала мені лиш покути
І сказала про тебе забути.
Серце вірило та надіялось,
Що я зможу тебе все ж добитись.
Та кохання по вітру розвіялось,
З цим нічого не можу зробити.
Не кохаєш, не хочеш, не можеш ти,
Ти і шансу мені не давала.
Та я все одно буду йти до мети,
Щоб нарешті моєю ти стала.
Бо в коханні не варто здаватися
Від почутого першого «Ні».
Так, я буду за тебе боротися,
Бо лиш ти мені снишся у сні!
