Самотній ліхтарик на тьмяній алеї
Втратив надію світити в майбутнє
А він лиш хотів світити для неї
Так нездійсненно і так незабутньо…
І на балконі він стояв, немов ліхтарик
І загорався кожен раз, коли вона
Поливала свої квіти кожен ранок
Посміхаючись з маленького вікна…
Процокав годинник і ніч – темне поле
Тьмяніє ліхтар на самотній алеї
Не вимовить зараз – не зронить ніколи
Кохання, яке світилось для неї…
Та світиться і зараз, мов зірками
Перлину виграновують думки
Душа живе дитячими казками
Чому б усім не вірити в казки?
По тьмяній алеї і крок, наче подвиг
Іти чи стояти? Боротись? Коритись?
Дорога – життя, а слово – лиш подих
Лиш страх заважає мріям здійснитись…
Життя одне, навіщо все втрачати?
Знайди себе, ввімкни супергероя
Розкажи їй, що це значить «покохати»
В цьомуʹ боюʹ лиш почуттєва зброя
А час пролітає по тьмяній алеї
Ліхтарик знайшов свою віру в майбутнє
Тепер буде вічно світити для неї
Так романтично і так незабутньо…
20 липня 2015 року