Я налила до краю чорний чай.
Відкривши навстіж тріснуте вікно –
Поринула у сонний диво край
Стареньке місто, майже як в кіно
Вдихнула глибоко, згадавши ті часи
Коли до мене повертався сум
Де я тонула у безгранностях краси
Які звучали передзвоном ніжних струн
Смичок пронизував моє серцебиття
А сльози засипала каніфоль
Мелодія всього мого життя
Скрипалю, грай! Ти мій нічний король!
І краплі розбивались об дахи
І неба почорніла пелена
І тіні обернулись на страхи
Затихло все. Та тільки не вона…
Проллється музика над містом, як ріка
Скрипаль – творець, самотній син журби
Між нами поверх, грань така тонка
Створи нам світ, за руку проведи…
Я закохалась у твої пісні
Гіркі, мов сльози і важкий бемоль…
До мене прийдеш навіть уві сні
Я знаю, прийдеш, мій нічний король!
Я завтра знову вийду на балкон
Почую кроки. Помахом руки
Заплаче скрипка з небом в унісон
Заполонивши всі мої думки…
Тремтить смичок. По грифу твій талант
Розлився світлом. Зорі – твій вогонь
Ти вкрав мій біль, о спритний музикант
Візьми тепло, любов з моїх долонь…
Твоїм мелодіям немає забуття
У вічі твої гляну, лиш дозволь
Скрипалю, грай до ранку, все життя
О незбагненний мій нічний король!
4 червня 2016 року
