А як подумати,то що таке кохання?
Бажання,пристрасті,душевні поривання...
Чи може інстинктивне самозбереження?
Коли індивідом обмежені твої обмеження.
Ну а справді,що таке кохання,
Коли двох зв*язує не тільки спілкування ?
Коли не знаєш з чого розмову розпочати,
А гориш бажанням в уста поцілувати...
А може кохання-це хвороба,
Коли лікує лиш одна особа?
Чи може то лише є звичка,
Притаманна людям,маленька дрібничка?
А чи варто кохання у серце впускати,
Чи краще без нього таки помирати?
Не відчути на смак,не впізнати
І про нього таки не кричати...
Кохання-віра у краще,життя одним днем,
Без нього нам важче жити буде.
Заради нього вмирають,заради нього живуть
Але в чім його суть?
Кохаючи,люди здатні на все,
Кохана людина понад усе...
Думки всі заповнені нею,
Живете лиш нею одною..
Але кохання приносить страждання,
Біль виникає й душевні зітхання,
І страшно стає довіряти
Чи варто далі кохати?
Говорять,кохання існує три роки
й багато воно приносить мороки...
А далі хіба кохання зникає
І де тоді воно пропадає?
Чи варто починати кохати,
Як надалі будем страждати?
Адже кохання не існує без страждання,
Мають бути душевні поривання.
Ой,не кожному дано кохати,
Кохання,як дарунок,треба вміти цінувати.
Без нього ми існуємо,а з ним живемо
Кохаючи ми сильними стаємо...
Кохання важко зберегти,
Наче хрустальна ваза б"ється на шматки...
Тоді не склеїти вже й не вернути,
Бережіть його і не давайте в чужі руки.