Мені вже сповнилось три роки.
Я відчуваю — трішечки підріс!
То були перші і дитячі кроки -
Дивлюсь під ноги й задираю ніс.
Три збірки з помилками (не по суті) -
Три гулі — не настільки і важкі,
Щоб виплисти із моря каламуті,
Думками вишити віршовані рядки.
Най моє слово в душі потрапляло
І лікувало кожне хворе серце,
Щоб намовляло, гріло, надихало,
А те, продажне, — випікало перцем.
Пишу і на ворожій мові,
На мові підлого, підступного сусіда -
Бо й там є рідні, не пустоголові,
Що не пропили мозок з-за прадіда.
Спочатку і у Бога було слово.
Для мене оте перше — Батьківщина,
Ця мова, ця земля, ця колискова,
Ця золота, ця рідна, ця єдина,
Незламна, непоборна Україна!