Ти володієш шляхетністю творчих моментів, а переді мною лише широченне сніжне поле з деревами, які стоять деінде. Може то такий корабель подій на якому і я десь у трюмі сиджу навпроти тебе. Між нами лише чашка кави, місячні відблиски моря і моє сніжне поле. Сидимо під платівки "The Five Satins", грає "In the still of the night". Ти вдягла сьогодні жовті колготки і всміхаєшся каві, думаючи як робили на гончарному колесі цю чашку, як випалювали у пічці, поки вона не потрапила до твоїх не менш теплих обійм. Я можу стати твоєю чашкою, ти лиш обійми.
Кажуть, стане трьох пісень, аби сконати. Нам достатньо однієї.
- Пішли? - кажу.
Дивишся мені у вічі, поки тобі згадуються подібні моменти, але ти не знаходиш співпадінь. Момент на 100% оригінальний.
- Ура, не сплагіатив! - радію сам про себе.
Бути для когось відкритою книгою, з одного погляду розуміти кожну емоцію, розбирати ієрогліфи мрій та романтику внутрішніх пейзажів. Це такий собі рел'єф з ніжними кутами, ти там живеш, ходиш, спиш. Ти там, а я у полі.