Потік спустошених вогнів
О , ми не знаємо ,ні біль
Ні радощі чужого серця
О дні минулі , ні про що
Хто своє нутро виставляє
Торгує світом напрокат
І з часом плину забуває
Де слово фальш , а де спокута
Отруйні світу , як цикута
спустошонні звіринні очі
Я сам єство болюче
Загублене , та все що бачу
І відаю , то плоть і кров від Всесвіту .
Тече , водою витікає
Наш біль - то все слова і лід ображених людей
І пошук думки , то все букви
як сльози то ніщо , і сміх .
Як не було ні нас , ні світу
І темряви батіг , що хлеще наші кволі спини
У топотінні чужих ніг
Твоє хитання у собі , відчув
І подивився в очі
Ти темрява , я темрява
Як світ , породження ночі
І темної матерії і чорно чорної землі
Найбільший злочин мій
Жалкую , ні , вже не важливо
Потік спустошених вогнів
Транзитом в ребра - сумнів болю
Як і ти , руками , в рану
І луг , і кислоту і сіль .
