Не хворій коханням ти ніколи,
Бо ти погинеш,втративши себе!
Ти відчуваєш,серце сильно коле,
Зупинеться...І не знайду тебе...
Не хворій.Це досить небезпечно.
Ти постраждаєш,як крихка земля.
Посміхнешся всім востаннє...Безперечно.
Посміхнуся всім,мабуть,і я.
Ніч сховає сльози і страждання,
Небо змиє всі думки дощем.
Ми з тобою вдвох своє кохання
Огорнем теплесеньким плащем...
І піде воно у мандри,у світи,
Шукатиме іскру, що не згоряє.
Ну як же ж нам за ним і не піти,
Якщо в серцях є те, що не вмирає .
