Уперше українську мову я почув, упевнений, ще до того як потрапив до пелюшок. Мій татусь українською мовою, під справжнісіньку соловїну пісню, коли садили капусту, умовляв матусю знайти мене. І аукав я, упевнений, українською, бо коли прикладався до маминих грудей, то ми з мамою добряче розумілися: обом було хороше, обоє раділи.
Я мавби сором, якби тепер соромився рідної мови. Більшого сорому, ніж сормитися мови батьків, не існує.
/Надруковано в журналі "Дніпро" №2/2012/
