Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
А мені от, ці слова:"Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію."
навіть кращі за останні
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть кращі, бо хоч з якоюсь надією! Спасибі! Радий Вам!
Попрощавшись зі старим, ми впускаємо в своє життя щось нове: нові почуття, нові емоції, творимо нові спогади, які потім знову будуть виливатись в такі гарні вірші
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ще б вміти змиритися, з тим прощанням... Спасибі велике Вам!
В захваті!
"Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!"
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад.. СУПЕР!!!!!!!!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00