Сніг ніби дражнить мою душу,
Бо я весною вже живу.
Та, мабуть, вибачатись мушу
Перед пагінням в квітнику,
Де крокуси сигналять ніжно,
Схиливши голови на сніг,
Нарцисів пнеться зелень пишна,
Тюльпан листом стирчить, як ріг.
В чеканні теплового буму
З підвалин темної землі
Спішить все рвучко на свободу,
На клик весняної сурми.
Безжальний сніг жахає квіти,
Та неморозна круговерть
Не в змозі бажане зробити:
Принести вирок квітам - смерть.
Безсило тане у калюжі
Дощем розмитий сірий сніг,
А вітер теплий, ніжний, дружній
Несе весняний оберіг.
