Життя - жива книга, написана часами
З усім горем, слізьми та німими богами
Богами, що не чують, не мовлять й не бачать
Що на землі коїться і скільки в ній плачу.
Добудувалась Батьківщина - аж гірко дивиться
На край спаплюжений, не ляхом, не німцем
Що шлях вказує та "прогресом" керує
А власним народом, що себе з дурі мордує.
У народі кажуть - маєм, що маєм
Запродані землі, покинуті гаї
Мертве село й загублені міста
Ну що, брати, показали, з якого ви тіста?
Слабкі духом і плоттю, досі не навчились
По совісті жити, з вас зробила
Рабів півпокорних колишня система
Чому живемо так, у чому делема?
Я скажу вам, уродженці сліпі пост-совєтські
Що в дев'ятності катались на крадених Мерсах.
Життя-то одне, і треба кувати
Не країну, отцями збудовану в силі
Здорову, міцну, і з сусідами в мирі
А бізнес, лаве і "рєспєкт" рекетирів
Рейсом на разборки "Москва-Нью Йорк-Київ"
Ну та й що? Минеться!
Керманич усе зробить
Зброю задарма віддасть, приват нам дозволить
Щоб ваучером керували ми краєм
А потім банально зібрав усіх в зграї
Хто вкрав, відняв, купив за безцінок
Ваучери кляті, міць України
У папері сховану.
Де ж ти зараз, перший президенте?
Вечеряєш спокійно, мабуть овочами альденте?
Погрався у владаря, глумився над краєм
Та й вигадав те кляте "маєм, що маєм"!
І все мовчать люди, а ні пари з рота
Навіщо робить, сподіватись охота
На Месію, посланця сліпого Олімпу
З усіх усюд...
Поколіннє, чи тобі не остогидло
Чекати й чекати?
Рід мерців, до вчинку не здатних
Дочекались? Брат пішов на брата!
Уже розгорнуті перші наші сторінки
Новели сумної не вирвеш листи
Лиш здобутки власні скріплять сторін половинки
А може не треба більш течією плисти?
